1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Четвер жовт. 22

PDF Друк E-mail

Інтерактив «Українська абетка як носій нематеріальної культурної спадщини українців»

21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, на історичному факультеті Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова для студентів-істориків, педагогів та бібліотекарів було зорганізовано інтерактив «Українська абетка як носій нематеріальної культурної спадщини українців».

Ведучий Олександр Хоменко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу української філології Науково-дослідного інституту українознавства, у своєму виступі зупинився на найважливіших аспектах історико-культурного осмислення феномену української абетки як тривкої підстави формування національної традиції. Було наголошено на тому, що формування нашої абетки у якнайтісніший спосіб пов’язане зі становленням типів українського письма, трансформацією правописних систем та критеріальними засадами творення нової української літератури живою народною мовою.

У процесі проведення інтерактивного заняття історія формування сучасної української абетки уреальнювалася як та змістова домінанта, яка переконливо засвідчила безперервну тяглість духової історії українства від києво-руської доби до драматичного у своєму розгортанні сучасного етапу національного державотворення. Під час лекції та у процесі обговорення концептуалізувалися напрямні, поєднання яких виформувало ту систему координат метаісторичної реальності, яку Григорій Сковорода назвав «Алфавітом, чи Букварем світу»:

– кирило-мефодіївські підстави формування української абетки, доглибно- християнська основа уявлення про світ як про абетково-впорядковане поєднання символічних складових;

– устав та напівустав як історичні типи українського письма у перспективі їхніх поновних актуалізацій: напівустав у рукописах Тараса Шевченка, козацький скоропис як вершинний етап розвитку «уставного скоропису»;

– правописні системи в розвитку писемної культури українського народу: «ярижка», кулішівка, драгоманівка, «скрипниківський» правопис 1927 р.;

– сучасний український алфавіт у процесі утвердження духової суверенності українства в світі.

Підсумовуючи обговорення, Петро Чернега, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету НПУ імені М. П. Драгоманова, нагадавши про досвід Вірменії (яка спорудила пам’ятник кожній літері свого алфавіту) та Грузії, Хорватії та Ізраїлю, підкреслив, що шанобливе ставлення до національної абетки як матриці становлення й розвитку культури кожного окремішнього народу – то одна із найважливіших умов збереження країною своєї ідентичності у сучасному глобалізованому світі.

Відділ української філології НДІУ


 
© Всі права захищені
test