Архів

Співпраця НДІУ і Української школи мистецтв у Парижі (Франція)

На запрошення дирекції Української школи мистецтв у Парижі (Франція) при Українському культурному центрі посольства України у Франції у червні 2008 року Коротя-Ковальська Валентина Павлівна, народна артистка України, співачка, завідувач відділу культури Науково-дослідного інституту українознавства, перебувала у відрядженні у рамках співпраці між цією школою та Науково-дослідним інститутом українознавства і брала участь у Днях Європейської музики та фестивалі Української музики у Парижі.

21 червня традиційно у різних куточках столиці для парижан та гостей міста відбувалися концерти артистів з усієї Європи. Мені випала честь представляти Україну на концертному майданчику центрального парку разом з фольклорним ансамблем «Калина» будинку культури «Більшовик» м.Києва.

Значну частину концерту випало на долю учнів Української школи мистецтв, які підготували українські танці та пісні і з великою старанністю та запалом їх виконували. Протягом 3-х годин мені тричі прийшлося виходити на сцену, де я співала древні українські народні та обрядові пісні в акапельному виконанні.

Мене вразила увага та цікавість парижан до української народної пісні і взагалі до українського мистецтва.

З особливим хвилюванням чекала зустрічі з дітьми Української школи мистецтв на майстер-класі, який відбувся в приміщенні Культурного центру Посольства України у Франції.

За дві години, виділених для роботи з дітьми, вчителями та батьками мені вдалося розповісти по значення української народної пісні для розвитку особистості, навчити їх пісні про Україну («Сховалось сонце за горою»)

та танцю «Печоне порося», записаному на Поліссі.

При вивченні пісні я намагалась її так співати, щоб у дитячій уяві створився цілісний образ України, щоб вони відчули красу цієї мелодії. Сільвія, дівчинка дев’яти років, чомусь тихенько заплакала, закрившись листком з текстом, чим мене добряче налякала. На моє запитання відповіла, що пісня дуже сумна, хоча насправді пісня просто ніжна і мелодійна. На перерві Сільвія підійшла до мене і, ніби вибачаючись, сказала, що коли вдома мама співає пісню «Цвіте терен», вона теж плаче... Так народна пісня зачаровує душу дитини, і вона чистою сльозою виливає свої почуття.

Танець теж дуже сподобався як дітям, так і дорослим.

Пізніше, на вечорницях, влаштованих батьками з нагоди закінчення навчального року, вони попросили мене ще раз повторити урок танцю, і знову разом з дітьми весело танцювали цей поліський шедевр. А розучену пісню про Україну учень школи мистецтв Олексій виконував на конкурсі, влаштованому організаторами вечорниць.

Щодня директор Української школи мистецтв Олена Місталь намагалася показати нам якнайбільше історичних місць Парижу. Хоча я перебувала там вже втретє, та захоплення цим містом не змінюється. Загалом, поїздка була надзвичайно приємною, корисною і залишила в моїй пам’яті незабутні враження.

В.П.Коротя-Ковальська

12-16 травня 2008 року у Санкт-Петербурзі Бібліотека Академії наук Російської Федерації, Генеральне консульство України у Санкт-Петербурзі, громадська організація «Спадщина», Науково-дослідний інститут українознавства МОН України та Державний політехнічний університет Інституту міжнародних освітніх програм провели Міжнародний семінар «Україна у світовому культурному просторі».

З вітальним словом до учасників семінару звернулися директор Бібліотеки Академії наук РФ Валерій Леонов, Генеральний консул України в Санкт-Петербурзі Микола Рудько, директор НДІ українознавства Петро Кононенко, керівник громадського руху «Спадщина» Олександр Близнюк, завідувач кафедри міжнародних відносин СПб Державного політехнічного університету Сергій Погодін.

У роботі семінару взяли участь науковці з України, Росії, Польщі, Іраку, США, було виголошено понад 50 доповідей і повідомлень з актуальних тем культури, лінгвістики, освіти, що відзначалися важливістю порушених проблем та глибиною наукового аналізу: «Українці в світовій цивілізації і культурі» (П.П. Кононенко), «Український Некрополь Санкт-Петербургу» (Т.М. Лебединська), «Спільність походження у світовій культурі Індії, України й Південної Америки» (С.І. Кукулевська), «Айро Олдридж і Тарас Шевченко: Пророки протесту» (БаронКеллі), «Своєрідність творчості Якова Гніздовського і світова культура (Т.І. Конончук), «Українські мовознавці в Санкт-Петербурзі: спроба ретроспекції (А.Ю. Пономаренко), «Білі плями» в історії українського мовознавства» (Г.П. Мацюк), «Мовознавчий аспект топонімії Галичини, Буковини, Волині, Закарпаття і суміжних з ними районів – свідчення автохтонностіукраїнського етносу» (І.П. Пасемко), «Українське шкільництво в Росії як фактор розвитку і збереження етнічної самосвідомості українців у Росії» (О.В. Кравченко) та ін.

Упродовж засідань було обговорено дієві напрямки співпраці щодо виконання програми НДІ українознавства «Українська земля і люди. Українці в світовій цивілізації та культурі», зокрема в аспекті «Українці в Російській Федерації», у якій задіяні Бібліотека Академії наук РФ та фонд, очолюваний П.А. Ющенком.

Під час семінару було підбито підсумки конкурсу науково-дослідних робіт «Україна в XVII столітті: вибір шляху», у якому брали участь студенти історичного факультету Санкт-Петербурзького університету, і нагороджено переможців.

Учасники семінару ознайомилися з організованою слов’янським фондом БАН виставкою раритетних видань українських мовознавців, відвідали Санкт-Петербурзьку академію мистецтв, зокрема, побували в кімнаті, в який жив і працював Т. Г. Шевченко, вшанували місце першого поховання Кобзаря на Смоленському цвинтарі.

19 січня 2010 р. Президент Федеративної Республіки Бразилія Луіс Інасіо Лула Да Сілва підписав закон №12.209, згідно з яким 24 серпня проголошено в Бразилії Національними днем української громади.

У Бразилії нараховується близько 500 тис. етнічних українців, які внесли важливий вклад у культуру Бразилії, у розвиток сільського господарства, вони представлені в різних галузях діяльності.

Українська громада Бразилії складається з етнічних українців різних поколінь, здебільшого це третє-четверте покоління українців-іммігрантів, які ретельно зберігають національну самоідентичність, українську культуру та традиції.

У Бразилії діють Українська католицька церква Бразилії та Українська автокефальна православна церква Південної Америки, громадські організації етнічних українців, українські школи, україномовні ЗМІ, українські фольклорні групи, творчі кооперативи та різноманітні підприємства. У 2011 році українська громада Бразилії відзначатиме 120-ту річницю початку української імміграції до цієї південноамериканської країни.

12 лютого 2009 р. у приміщенні Культурно-інформаційного центру Посольства України у Франції було відкрито виставку „Світ української вишивки”, яку було організовано при підтримці Української школи мистецтв в Парижі та в партнерстві з асоціацією „Bienvenue en France”.

Детальніше...